Хвороба Андерсена

Що таке хвороба Андерсена?

Хвороба Андерсена, або глікогеноз IV типу, – це рідкісне спадкове метаболічне захворювання, яке належить до групи глікогенозів. Воно зумовлене дефіцитом ферменту аміло-(1,4→1,6)-трансглікозидази (глікоген-розгалужувального ферменту). Внаслідок цього в організмі накопичується патологічний глікоген з довгими нерозгалуженими ланцюгами, схожий на амілопектин.
Цей аномальний глікоген відкладається в печінці, серці та інших тканинах, спричиняючи фіброз, цироз і порушення функцій органів. Найчастіше хвороба проявляється в дитячому віці тяжким ураженням печінки.

Часті питання

1. Які ознаки хвороби Андерсена?
  • збільшення печінки (гепатомегалія) у перші роки життя;
  • затримка росту та розвитку;
  • слабкість, втома;
  • поступове формування цирозу та портальної гіпертензії;
  • асцит (рідина в животі), варикозне розширення вен стравоходу;
  • у деяких випадках – ураження серця та м’язів (кардіоміопатія, м’язова слабкість).

Так, вона передається за аутосомно-рецесивним типом. Це означає, що обоє батьків є носіями дефектного гена, і дитина захворює при отриманні двох копій.

  • Специфічного медикаментозного лікування не існує.
  • Дієтотерапія може допомогти, але не зупиняє прогресування цирозу.
  • Єдиним радикальним методом лікування є трансплантація печінки, яка може значно покращити прогноз.

Це серйозне захворювання: без лікування більшість дітей із класичною формою помирають у ранньому віці (до 5 років) через печінкову недостатність. У деяких рідкісних випадках зустрічаються пізніші або легші форми з переважним ураженням м’язів чи серця, але класичний варіант перебігає тяжко.

  • клінічна картина (гепатомегалія, затримка росту, портальна гіпертензія);
  • біохімічні аналізи (порушення функцій печінки, анемія, низький альбумін);
  • біопсія печінки – виявлення патологічного глікогену, фіброзу;
  • генетичне тестування – підтверджує мутації у гені GBE1, який кодує розгалужувальний фермент.
  • Печінка: цироз, печінкова недостатність, портальна гіпертензія;
  • Серце: кардіоміопатія;
  • Скелетні м’язи: м’язова слабкість, атрофія;
  • Нервова система: можливі неврологічні порушення у пізніх формах.

Ні. Єдиним радикальним методом лікування є трансплантація печінки. Вона усуває печінкову форму хвороби, але не впливає на рідкісні м’язові чи серцеві варіанти.

Рекомендації батькам:

  • При перших ознаках збільшення печінки чи затримки росту обов’язково звертайтеся до спеціаліста з метаболічних захворювань.
  • Дотримуйтеся рекомендацій щодо дієти та харчування, хоча вони не виліковують хворобу, але можуть покращити стан.
  • Регулярно обстежуйте дитину на наявність ускладнень (кровотеч, асциту, портальної гіпертензії).
  • Якщо підтверджено діагноз – найефективніший метод лікування і шанс на життя для дитини дає трансплантація печінки.
  • Генетичне консультування важливе для планування наступних вагітностей.